Кирило Стремоусов

Вчора мені довелося бути присутнім на прес-конференції губернатора Херсонської області Бориса Силенкова. Губернатор хотів виправдатися перед мешканцями Херсонської області та нагадати їм про свою діяльність, яка скерована, як вважає губернатор на стабілізацію та сучасний економічний прорив Херсонщини.

Як вважає губернатор Херсонщини виною всіх бід, які впали на його голову – є комуністи. Борис Сіленков своєю плідною роботою викрив багато, як він вважає злочинів, за часів голодоморів. Коли його запитали про суто економічне питання, то він навіть сам не зрозумів, про що йде мова і чому на Херсонщині завдяки безглуздій та непродуманій політиці, мінеральна вода дорожча за молоко. При всьому тому, що компанія «Danon», як вважає Борис Силенков, набирає обертів по скупівлі за безцінь українське молоко.

http://www.tnua.info/index.php?newsid=587

http://www.tnua.info/index.php?newsid=530

Свобода слова в Україні – що це? Що таке свобода слова для Українців?

Практична більшість журналістів в Україні у прямому смислі слова належать до своїх рабовласників, від яких вони матеріально залежать. Матеріальна залежність в країні краденого капіталу – це повне ігнорування слову честь та гідність. Продаючись за гроші журналісти втрачають повагу до своєї точки зору, бо вона їм навіть не належить, тому це прямий шлях у рабські кайдани. Зґвалтовані слова – правда - істина, постійно експлуатується джинсовими журналістами, яких цікавить жир і гроші.

Недалекоглядні та нерозумні «журналісти» та так званий інформативний продукт «Джинса», яким вони інфікували наше суспільство, можна порівняти з ВІЛ інфекцією, яка вбиває інформативний імунітет українців.

-          Моя справа теляча, обісцявся і стій: каже мені один джинсовий фахівець вітчизняного журналізму, який себе вважає висококваліфікованим писакою сучасності.

-          Гроші платять, що ще треба, і так пиши пропало, не врятуємось.

Ми мусимо триматися і соплі не розводити, бо це справжнісінька паніка, яку можна порівняти зі зрадою Батьківщини під час інформативної війни, яка входить у завершальну стадію у процесі самогубства Українського народу.

Журналіст не будь запроданцем і шматою, будь людиною – справжнім Українцем!         

Якось останнім часом я дуже рідко звертаюсь у свій улюблений журнал, можливо часу не вистачає, можливо дуже багато роботи, а можливо … Я відчуваю свою втому, відчуваю як час летить немов скажений, відчуваю але це і є справжній журналістський ривок у закритий та несправедливий інформаційний простір «Української Свободи Слова».

Коли люди у нашій країні кажуть про свободу слова, то я готовий з цим поспорити. Переважна більшість журналістів в Україні працює на своїх босів, тому як кажуть «Маємо що маємо», хто платить тому і робимо.
Мені при виконанні журналістських обов’язків, у присутності співробітників міліції було зламано руку. Моє звернення до колег журналістів Херсонщини отримало німу демократичну відповідь... Я бачу як міліція кружляє біля мене та вибиває з мене якісь пояснення, як мені здається щоб потім їх використати проти мене. Одним словом навіть нема до кого і звернутися за підтримкою.  

Але не все так і погано. Мені зателефонувало дуже багато журналістів з різних кутків України та запропонували підтримку. В Херсоні відгукнулися дві газети «В Гору» та «Херсонський Вісник». Ось так і живемо.

Як складно сьогодні знайти якісного та порядного журналіста. Є хлопці та дівчата, але все впирається в гроші, нема грошей нема толкового журналіста. Так що ж це виходить – ціна питання і можна бути якісним журналістом, а як ні, то пішло воно все під три чорти, нема порядного журналіста, бо ціна питання – аргумент більш дієвий.  

Відчувається складність процесу, але нема що болить, ми йдемо тільки вперед, бо відчуття того що ми на фронті не покидає нас ні на мить. Ось і Арсеній Яценюк очолив перший Український фронт змін, хіба теж у нього серденько болить за нашу рідну Батьківщину, можливо і так, але час покаже, бо всьому своя ціна питання.    

Як я тепер розумію хлопців журналістів, коли запрацювавшись навіть не привітав своїх колег з професійним святом. Отож – колеги журналісти вітаю Вас з цим професійним святом і бажаю вам всім успіхів в цій нелегкій роботі.

Пару днів тому мені довелося поспілкуватися з Олександром Морозом, він дав нашому інформаційному агентству ексклюзивне інтерв’ю. Скажу відверто мені було цікаво спілкуватися з цією людиною, бо як би там не було ця людина найдосвідченіша у українському політикуми. Більшість моїх колег мені казали що я занадто наївний і що О. Мороз цинік, який може переступити через кожного з нас заради влади. Може і так, але досвід та вміння бути людиною, відчувається, і я би не викреслював цю людину з нашого політикуму.

www.tnua.info/index.php

Конкретна робота, друзі та ідеологічний фундамент, і наше інформаційне агентство «Таврія News» працює. Незважаючи на те що ми поки що працюємо в тестовому режимі, ми вже цікаві навіть і для УНІАН.

Головна мета нашого інформаційного агентства – це інформаційна Со-Вість. Останньої, так сьогодні бракує нашим колегам журналістам. Як люди кажуть їм потрібні гроші і вони готові продавати свою інформацію, щоб вижити в наші складні часи. Я можу зрозуміти торговця на ринку, можу зрозуміти селянина, але журналіста з деформованим світо уявленням НІ!

Мені не хочеться образити своїх колег, бо це не входить в коло моїх задач. Мені хочеться закликати всіх не байдужих людей, які мають доступ до інформаційного поля об’єднуватись за ради істини.

Колеги, співвітчизники – прийшов час об’єднуватись та викривати магію інформативного рабства, яке затьмарило нашу свідомість.

Сегодня, на площади Героев Сталинграда, под эгидой управления по делам семьи молодежи и спорта Херсонской облгосадминистрации проходит молодежный фестиваль стритбола, фитнесса и черлиденга. Главным спонсором этого фестиваля за здоровый и трезвый образ жизни стал известный пивной бренд Украины. Где логика действий чиновников облуправления? На палатках, возле которых играют дети в баскетбол, виднеется реклама пива.

www.tnua.info/index.php

Сегодня посмотрел старый добрый фильм «Белый Бим, черное ухо». Этот фильм еще в те - Советские времена, бросал вызов беспринципности и кризису морали.
Как показала практика - кризис все-таки наступил. Борьба с кризисом морали, сегодня не приносит никаких результатов. Когда мы пытаемся взывать людей к благоразумию, то сталкиваемся с полным непониманием, ведь слоган «Бери от жизни все и сейчас», кажется людям, более практичным и убедительным, чем жизнь по Законам Природы.
В фильме, Бим на своем пути встретил очень много хороших и добрых людей, но все же пал жертвой зла. Маленькое и преданное сердце собаки, открывает суть верного друга, который никогда не предаст.
А у Тебя есть такой друг?

Свято 9го травня – це велике свято нашого народу. Я хочу ще раз привітати всіх ветеранів, які довели всьому світу що вони є творцями Великої Перемоги.
Наші діди та бабусі показали всьому людству силу, міць та величність духу нашого народу.
Ціна цієї перемоги – це жертви мільйонів життів, які у схватці з німецько-фашистськими загарбниками довели своє право на волю і незалежність, право на саме життя.
Нажаль, через більш ніж пів століття, здійснена проти нашої країни агресія, завдяки новим видам інформаційної зброї, зраді правлячої «еліти», привели до того, що мрії наших ворогів потихеньку здійснюються вже зараз.
Збуваються плани Гітлера, здійсненню яких, колись змогли не допустити наші батьки та діди.
У 1942 році, Гітлер заявив, що в його задачі входить розчленування Радянського Союзу і відрив від нього Кавказу, України, Білорусії, Прибалтики, та інших областей. К великому нещастю планам Гітлера все ж довелося збутися. Сили які у свій час керували та фінансували компанії Гітлера, добралися і до наших часів. Вони змогли знайти в середині нашої країни, серед самої її верхівки зрадників та мерзотників політичних холуїв запроданців, які у свою чергу допомогли і допомагають реалізувати їх людожерські плани.
Починаючи з 1992 року населення України та інших країн розваленого Радянського Союзу різко скорочується. Нас винищують за допомого інформаційної зброї, нам нав’язують сторонню культуру та пагубний, для всього нашого народу образ життя – горілка, тютюн, наркотики та розбещеність.
Війна це є продовження політики. Війна продовжується!
Війна нового типу – інформаційна. Україна зараз знищується зі швидкістю від 300 тисяч до 500 тисяч українців на рік!
1025 чоловік – 3 батальйони кожен день… 45 чоловік – 1 рота кожен час!!!
Ми мусимо зупинитись і зрозуміти що відбувається з нами. Наша сила в єдності братських слов’янських народів. Саме подвиг наших батьків і дідів дає нам натхнення на боротьбу проти нової інформативної агресії. Наш народ зміг отримати перемогу в самій жорстокій «гарячій» війні за всю історію людства.
Ми – молодь, мусимо усвідомити ціну нашого життя і нашого майбутнього.
Проти нас задіяна інформативна зброя, вона основана на брехні, тому ця зброя діє до тих пір, поки бездумний та п’яний «натовп», на якому паразитує наша політична «еліта», не протверезіє і не перетвориться у НАРОД.
Часу залишається обмаль, тому ми діємо вже зараз, бо тайне для нас стале явним.

День Перемоги – це Велике Свято нашого народу і ніхто не зможе вкрасти чи зганьбити нашу Перемогу, бо є ще порох в наших порохівницях!
Слава Героям, які довели всьому світу, що вони є!
Вітаємо всіх ветеранів та співвітчизників з цим Великим Святом нашого народу.

http://openbiz.com.ua/politics/news/Nemetskij_tabloid_pishet_o_pyanom_Lutsenko_vo_Frankfurte.html#show_captcha
Все это понятно, но как жить дальше. Мы научились только говорить, а живем мы плохо не потому, что мы плохо работаем или много говорим, а потому что нами так управляют. А кто нами управляет, пока мы только говорим, говорим, говорим???
А как можно что-то говорить, когда вокруг все говорят – говори!? Читая коментарии людей, я опять вижу говорильню.
Вы меня простите за откровенность, но причем здесь донецкие или тернопольские, причем здесь люди? Я не имел в виду псевдо-политиков и банановых супер олигархов, которых мы сами вне инєта боготворим. Нам планомерно вбили в голову самораскол, но не из-за нескольких полууродов, которые уже не в состоянии отдавать себе отчет о том, что такое плохо, а что такое хорошо.
Мы живем в толпо-элитарном обществе, потомучто мы сами так захотели, но это не наша вина, просто нас не ввели в круг понятий, которые все мироздание ставят на свои места и это неоспоримый факт.
(Пора)…- изнасилованное слово, поэтому скажу иначе: «Пришло время задуматься и перестать жрать пиво и в режиме карнавала бездумно проссыкать Родину и мозги!»

Політичне рейдерство на Луганщині! Це вже занадто. Місцеві чудо-політики загралися у псевдо-політичну гру не на сміх. І це при тому що на справді це виглядає дуже смішно, але сміється той, хто сміється останнім.
Не трудно буде додуматись що наступні будь які вибори в Україні призведуть до політичного рейдерства та узурпованого захоплення влади, а це прямий квіток до розколу держави. Можливість прогнозувати політичний і економічний стан України є і це треба робити вже зараз, бо потім буде пізно.
Аналізуючи ситуацію, ми постійно прораховуємо наші можливості відносно гармонійного об’єднання людського поки що натовпу, так званого електорального поля, як нас вже прозвали діючі політичні рейдери. Ми для них не народ, а електоральний натовп, одним словом – нація. Спостерігаючи за тим, як в Україні зароджується нацизм, я вже бачу як теперішні недалекоглядні власники фабрик і заводів будуть бігти схопивши ноги в руки. Одне мене бентежить - я можу втратити свою Батьківщину. І все через так звану кумівську задушевну натуру – «Не з’їм, так понадкушую».
Ніхто нам не казав, що буде легко. Ми спілкуємося з робітничими колективами, і контакт є. Ми роз’яснюємо людям як можна перехопити керівництво і вийти на розуміння тих понять, від яких нас відсторонили. Колективи об’єднуються і гуртуючись починають розуміти про те що вони не бидло і не можна так з ними. Я бачу в очах людей надію на майбутнє моєї Батьківщини. Ми діємо, бо на першому пріоритеті в нашому житті стоїть наше суспільство та Україна, а потім починаються власні потреби та мрії про стійке та солодке життя.
А що у Тебе на першому пріоритеті в житті?

Минуло свято 1 Травня. Нікчемні та продажні колишні комуністичні функціонери виступали перед народом та звинувачували продажну діючу владу у розгромі та розвалі економіки нашої держави. Брехня цих брехунів тріскотіла як вогнище догораючої солідарності трудящих, яких вже в Україні майже не існує. Немає в нашій країні більш трудящих, тепер наша країна безробітна та розвалена.
Голова Херсонської обласної профспілки виступаючи перед народом розповідав про те що профспілки працюють та стоять на захисті прав трудящих. Людина якій майже 70 років, каже неправду і оком не поведе. Обласний будинок профспілок вже давно працює, як будинок офісів різних секс-шопів та різноманітних сект, і стоїть на захисті кишені цього безсовісного та брехливого функціонера. Заводи та фабрики Херсонщини практично всі зруйновані. Робітники розкрадених підприємств досі навіть не знають що таке профспілка і для чого вона потрібна.
Лозунги нашого сьогодення: Мир – Пиво – Шашлик – Травень – і так майже кожен день вже практично 19 років ми святкуємо незалежний карнавал нації. Мені не хотілось навіяти у ці святкові дні поганого настрою, бо попереду одне єдине наше свято – ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ – 9 Травня. Ці брехливі зрадники знову вийдуть на трибуни щоб брехати, брехати та брехати. Ціна брехні – яка вона і хто за цю брехню буде відповідати?
P.S. Пару днів тому, зустрів маленького хлопчика Женю, учня першого класу. Він жебрачив у парку. Він мені розповів, що мамо і тато не мають роботи і що йому потрібні гроші на хліб. Я хлопчика запитав про Свято Дня Перемоги та про війну, яка колись була, він сказав що чув про якусь війну та про РОСІЯН, які колись на нас напали.

Питання часу та істини залишається відкритим. Леоніда Немчонка звільнено з роботи за те що він показав людям що він є людиною. Отже людину звільнили за правду та за право в Україні бути людиною. Більшість журналістів, які так весело знімали захоплення Херсонського комбайнового заводу, розтрубили цю подію майже на цілий світ, але питання часу та істини залишилося відкритим. Людина яка підняла робітників з колін, нікого не цікавить, лише поодинокі справжні журналісти заявили про це звільнення. Виходячи з цього можна сміло констатувати факт – журналістів цікавлять тільки, як вони кажуть «ЖИР», на якому вони можуть щось заробити, але ніяк не люди, які можуть підняти людей, які вже сьогодні називають себе рабами.
Мені колись теж довелося пережити в житті таку ситуацію зі звільненням за правду, але я переміг, дякуючи справжнім людям і довів сам собі – правда є і за неї треба боротися шляхом самовдосконалення та еволюції.
Ми будемо стояти плечем до плеча з Леонідом, бо нас – людей, які не є бидлом, рабами та невдахами, які вважають що все пропало і нічого змінити не можливо – багато.
Хто з нами? Приєднуйтесь до нас, бо саме в єдності наша сила та правда.
P.S. Годинник який стоїть, теж іноді показує точний час, тому ми ідемо тільки вперед, бо дорога життя зворотного шляху не має.

Питання часу чи ціна питання? Мені повідомили що СБУ має на мене досьє.
Мій виступ біля фабрики «Красень» та заяви про те що керівництво Херсонської області та міста Херсон мають нести відповідальність за незаконні захоплення більшості підприємств, одразу мав свій результат. Мені спробували закрити рота люди у погонах. Ми людям розповіли про незалежні профспілки, які все можуть поставити на свої місця. Кожний працівник фабрики отримав інформативний бюлетень про істинне призначення профспілок, бо більшість людей вважає профспілки нікому непотрібною організацією і це при тому що всі рішення про приватизацію та реприватизацію практично всієї Української економіки та робочої сили, яка сама себе викинула на вулиці, відбулися за згодою трудових колективів. Питання полягаю в тому, чи розуміли люди що вони роблять, чи ні? Роблячи висновки з цього всього, можна чітко констатувати факт – НІ! Люди впираються та кричать, деякі навіть не хотять нічого чути, бо різнокольорові політичні функціонери підбурюють їх та продовжують нашіптувати у вуха людей свої чаклунські плюралістичні формули. Дякуючи цим прирученим патріотам, помічникам різних депутатів, які відробляють свої пенсії, люди не можуть зрозуміти, кого їм послухати. Люди себе самі називають стадом баранів, яких мають як хотять.
Коли мене почала чіпати міліція, то люди вступилися за мене, бо я впевнений що призиви до еволюції кращі за призиви до революції. Доки ми не зрозуміємо, що бездумний натовп це не народ, який є єдиним джерелом влади в Україні, ми не зможемо змінити ні політичну, ні економічну ситуацію в нашій країні.
Ми будемо натовпу давати знання і перетворимо цей бездумний натовп у народ, тоді ми обов’язково збалансуємо і виправимо політичний та економічний курс нашої держави.

Вчора мені довелося бути свідком акції, яка відбувалася під стінами фабрики «Красень», на Херсонщині, яку захопили менти, губернатори та рештка ворогів України. Коли я підійшов до людей та зробив кілька фото, то вони почали кричати, та повідомили мені, що вони не клоуни і їх не треба знімати.
Людська ненависть та злоба виривалася з людей як з оскаженілих тварин. Я спробував заспокоїти людей та запропонував їм вихід зі складної ситуації. Річ пішла про формування незалежної профспілки, яку вони самі зможуть представляти, для захисту своїх прав та для збереження їх підприємства. Люди почали говорити, що у них вже одна є, але вона не працює, бо керівництво профспілки продажне. Коли я витягнув конституцію то люди почали кричати, що це не документ і що це лайно і це при тому, що Конституція України чітко вказує на те що саме люди є владою в Україні. На моє запитання, чи хто хоч раз читав Конституцію України, ніхто мені нічого не відповів, але люди опустили свої очі і замовчали. Хтось крикнув, що люди в Україні це нерозумне стадо, яке водять з одного майдану на другий. Я запропонував людям визначитися з керівництвом незалежної профспілки. Пояснив їм, що можу надати статут профспілки та всі реєстраційні документи, для створення останньої. Люди знову опустили очі та серед них не знайшлося бажаючих очолити незалежну робітничу профспілку. Мені нічого не залишилося, як тільки запитатися у цих людей про клоуна, який запропонував людям істину, яка наразі, для цих людей по за межами розуму.
Можна зробити один висновок – люди не готові, але не все так погано, бо до нас вже звернулися люди з інших заводів та підприємств про готовність отримати статути і створити незалежні профспілки.

В нашу країну прийшла весна. Все зазеленіло та почало прокидатися від зимової сплячки. Весна нам дала можливість відчути свіжий подих волі, яка не обмежена непрозорими рецепторами брехні та обіцянок. Проаналізувавши свої помилки, ми зробили висновки – ми вже не бездумний натовп, який можна ось так взяти і просто охмурити. Люди вже потихеньку починають замислюватись і перетворюватись в думаючий народ. Закони природи мають право на верховенство будь якого закону в межах нашої планети і поспорити з цим ніхто не має жодного шансу.
Херсонський комбайновий завод знову підніме свою голову і вдарить могутньою робітничою рукою по кориту приручених патріотів.
Це не революційні призиви – це факт, який має основу еволюції нашої думки про те, що ми непокірний і сильний народ, який нікому ще не вдавалося зломити. В наших жилах тече кров наших дідів та прадідів, які вже ревуть в наших серцях, кличуть нас, збуджуючи нашу свідомість, за ради майбутнього прийдешніх поколінь та нашої кров’ю политої рідної землиці.


Товарищи, рабочие, Петровцы!
Пришло время открыть глаза и увидеть реальную действительность нашего времени. Наш завод, построеный нашими дедами на грани уничтожения. Мы сделали все возможное и невозможное для остановки этого процесса, но глобальная ложь и обещания властей, выбросили наши надежды на улицу, растоптав наше доверие и терпение.
Хватит терпеть и слушать этих наглых лжецов и продажных губернаторов! Они выпускают из нас пар веры в наши силы. Нас специально разчленяют и разделяют, а наша неизчерпаемая сила в вере, объединении и единстве. Мы кроме себя никому не нужны. Пока МЫ ВМЕСТЕ, НАС БОЯТЬСЯ, как только мы остановимся и разбредемся, остановиться сердце нашего завода. Мы помним, как совсем недавно мы выполняли и перевыполняли планы, мы трудились плечом к плечу и у нас все получалось. Мы были, и мы есть единой семьей, которая не посрамит и не дрогнет перед памятью наших отцов и дедов, которые создавали и трудились на нашем заводе.
Продав идею, мы продадим душу, тогда нас ждет улица и безработица, во времена, которые для честного человека труда только ухудшаются.
Наступил очень важный и решающий момент в нашей жизни – Быть нашему заводу и нам – ПЕТРОВЦАМ или не быть?
ТЫ, ГОТОВ?

Вчора в Херсоні відбувся мітинг солідарності трудящих. Виступали представники практично всіх заводів. До нас приєдналися представники трудових колективів Дніпропетровщини, студенти з Криму, навіть були представники з Англії. На мітинг солідарності прийшло не дуже багато людей. Коли мені надали слово, то я висловив свою думку відносно кількості людей, які прийшли підтримати трудящих міста Херсону. Судячи по тому що людей було небагато, то, можна було зробити наступні висновки:
- В Україні все гаразд
- Політично-економічна криза відсутня
- Економічний прогрес триває
- Бракує робочих місць, тощо.
Переходячи від синтезу до аналізу, ми можемо чітко констатувати наступний факт – коли відбувається приплачений різнокольоровий політичний ярмарок, то людей трохи більше, коли відбувається мітинг справедливості та правди і там гроші на пиво ніхто не дає, то маємо, що маємо.
Український виборець, який продав свій голос, продав свою душу і наше майбутнє.
На мітингу було прийнято рішення створити раду активу первинних профспілкових організацій по захисту прав трудящих місту Херсон. Профспілки – це велика та потужна сила, яка наразі розбалансована, але це є структура, яка поставить все на свої місця.
Профспілки України будуть об’єднуватися місто за містом і ми зможемо створити потужний народний кулак нашої Батьківщини. Можливо це звучить якось революційно, але так воно і є. Ми не будемо братися за вила та сокири, ми будемо братися за розум.



Ми звернулися до діючого прем’єр-міністру Юлії Тимошенко не з надією, а з впевненістю, бо тільки не впевнені в собі надіються на удачу.

Прем’єр-міністру України
Юлії Тимошенко
Трудового колективу ТОВ
«Херсонський машинобудівний завод»


Резолюція
мітингу солідарності трудящих м. Херсону.
12 квітня 2009 року.

Шановна Юлія Володимирівна, до Вас знову звертаються трудові колективи міста Херсон. Ситуація навколо нашого машинобудівного заводу погіршується.
Представники влади постійно маневрують, але не на користь трудящих, які вже опинилися на вулиці. З одного боку ідуть нескінченні пусті обіцянки і заяви про прийняті заходи по виходу із кризи на нашому заводі, а з іншого боку у нас на очах продовжується свавілля та руйнація нашого, та інших підприємств міста.
Практично всі постанови Кабінету Міністрів, які направлені на стабілізацію економічного розвитку наших підприємств ігноруються та не виконуються.
Трудящі Херсону об’єдналися у раду активу первинних профспілкових організацій по захисту прав трудящих місту Херсон. Ми готові до більш рішучих дій по захисту наших прав та нашого майбутнього. Трудові колективи міста Херсон, чекають від Вас рішучих і конкретних дій, ми готові Вас підтримати і допомогти відновити політичний та економічний стан нашого регіону.

Сьогодні в місті Херсоні відбудеться мітинг солідарності трудящих. Ми підготувавшись до цього мітингу запросили практично всіх людей, незалежно від статусу та політичних переконань. Революційно налаштована молодь вимагала дій за ради дій. Я впізнав в цих молодих студентах свою молодість та наївність. Безглузді амбіції та відсутність далекоглядної поміркованості цих юних революціонерів, які постійно вимагають боротьби, обов’язково використають ті самі буржуї проти яких вони повстануть.
А хто ці буржуї? Це вчорашні пересічні українці, яким дали погратися в дешевих та штучно створених олігархів, які як раз і є наживкою для молодого та ще нерозвинутого мозку, який постійно на підпитку. Наївна та фанатично налаштована студентська молодь вимагає революції, не розуміючи того, що в нашій країні революція вже відбулася. Наступний крок - це вже контрреволюція, а як свідчить історія - це громадянська війна, яка нічого доброго в нашу країну не принесе. А звідки ці молоді студенти знають що таке війна, хиба з американських дешевих фільмів про Сильвека Рембо.
Ми мусимо зупинити ці течії - дії за ради дії, які штучно направлені на руйнацію суверенітету та цілісності України. Ми повинні об’єднуватися та переходити від революцій та контрреволюцій до еволюції та розвитку нашої підсвідомості, зруйнованою інформативною війною, яка вже ввійшла у заключну стадію і наблизилася до прямих дій нашої самоліквідації.
Україна потихеньку наближається до стану, в якому одна іскорка розпалить вогнище, яке знову вщент спалить нашу культуру. Політичні ігрища нерозумних українських політиків, яких вже не підтримує більшість українців, продовжуються. Вони розраховують на своє місце під сонцем, але це вже відпрацьований матеріал, який згорить під тим самим сонцем. Природа помилок не вибачає. Не може в лісі вовк здохнути від ожиріння, або від жаги до влади. Ніхто не може заграватися зі вселенським правосуддям, бо це неминучій природний відбір, який вже не на користь останніх.